|              |
|
 |
|
+38(063)3002322 +38(096)1131379 +38(063)3002339
"Приватний простір" - це помешкання для Вас у самому серці Львова.
Ключ до них є ключем до настрою міста і Вашої повної свободи
у ньому. Бажаємо Вам приємного перебування у власному приватному
просторі нашого міста!
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Місто Львів уроздріб
У мене виникла думка, що говорити про місто в цілому потрібно, бо воно таким є — цілим, але для тих, хто не дуже його знає, це дає не усю інформацію. Бо ж (тут ровера не винайдеш) зрозумілим є той факт, що місто не є однорідним. Можна зробити багато поділів: центр міста, периферія центру, середина, околиці, приміські забудови; заможні райони, скромні, престижні; безпечніші і менш безпечні; старі — нові, гарні — не дуже гарні і безсмачні; високі і райони із хатками-особняками; австрійські, польські, радянські, українські; привокзальні, спальні, культурні...
А найголовніше, що нема принципу, що якщо (наприклад) не дуже гарний район, то менш безпечний, радянський, високий etcetera... Усе перемішано. І що тут скажеш? Хоча, мабуть, якісь закономірності таки є. Але то закономірності, а не закони.
Не певен, що мій принцип поділу міста оригінальний :), бо я, власне, нічого нового не вигадуючи і не заплутуючи нікого буду описувати шість районів Львова. Почну з початку, тобто із центру. Це район Галицький (не тільки він захоплює центр). Крім того, це чи не найменший фрагмент міста (за поділом на райони).
Ця “територія” - напевно найважливіша для більшості туристів, бо з одного її краю Оперний театр із проспектом Свободи. В ширину розтікаються десятки вуличок. Серед них і більші. Листопадового Чину, наприклад, тягнеться до собору св. Юра, який, що правда, вже по той бік “кордону”. Тут поруч — парк Франка... О! І університет також. Вулиця Дорошенка тягнеться попри головну пошту. Хоча нащо гостям пошта? Хіба що відправити, за старою доброю традицією, листівку у рідну сторону. Далі, за площею Міцькєвіча, де він [Міцькєвіч] поважно стоїть, тягнуться вулиця Чайковського, де знаходиться філармонія, проспект Шевченка, у кінці якого на стільчику сидить Грушевський, який, між іншим, неначе трохи незручно почувається, чи то через те, що він єдиний із пам’ятників, хто сидить, чи то через те, що йому незручно за те, що з Україною не дав собі ради...
Якщо здати трохи назад, то знову будемо на проспекті Свободи, звідки рукою подати до Ратуші (тої, що на площі Ринок:), Валів, арсеналів, порохових веж... ой, вона лиш одна у нас. Тут вже дещо із названого також прямісінько за межами району. Утім, розберетеся.
Ага! Я знаю нащо вам знати, де головна пошта: бо там від неї можна потрапити у парк “Цитадель”. Це, на перший... та й на другий також, не дуже легко, але, але... Там досить цікаво. Принаймні було два дні :)
Там є велика центральна будівля і чотири вежі. У одну із них можна зайти просто так. І вийти просто так можна. Навіть двері нема чого відчиняти — їх, на жаль, уже давненько нема. Це єдина зруйнована вежа, а відтак — вхід вільний. А інші якось-там використовуються.
Коли я був менший, то нам з братом і татом повезло погуляти в одній із веж, яка була зовсім не завалена. А наступного дня її вже закрили. Якийсь чоловік нам сказав, що її купили, і відкрита вона була один чи два дні.
За цитаделлю є ще парки Стрийський і Культури (чи ім. Б. Хмельницького). А за тим — ще один (на вигляд зовсім не центральний) парк: Снопківський із стадіоном “Україна”. Так що, якщо Ви уболівальник...
Що тут ще казати? Це можна було би про Сихів щось-там детально розповідати, а тут — самому треба розвідувати! До речі, якщо хтось любить нічні прогулянки, то наполегливо рекомендую саме цей район (за виключенням парків). І ще одне: просто фантастично гуляти вночі (або безлюдними вечорами) взимку. Просто тут усе гарно і приємно освітлено і так далі. Ну і не забувайте про класику жанру: ясно, що на землі має лежать білий сніг, він має поскрипувати (не скрипіти:) під ногами, сніг має падати повільно і рівномірно, великими шматочками, має мерехтіти у світлі ліхтарів і т. д.
А якщо говорити серйозно, то ця частина міста справді заслуговує захоплення... Тому, Щиро Запрошуємо, Herzlich Willkommen, Sincerely Welcome...
Далі буде...
Маркіян Прохасько
|
|
© Beбмарк
|
             |